Поради батькам

Шановні батьки!

На цій сторінці ви зможете знайти необхідні поради лікаря, психолога, вихователя, прочитати цікаві статті про виховання і розвиток малят, поповнити свою педагогічну бібліотечку, знайти розвивальний ігровий матеріал для домашніх занять з малюками.

ВІДВІДУВАННЯ ДИТИНОЮ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ СІМ’Ю ВІД ОБОВ’ЯЗКУ ВИХОВУВАТИ І РОЗВИВАТИ ЇЇ В РОДИННОМУ КОЛІ.

(Ст. 7 п .3 Закону про дошкільну освіту та виховання)

Перед тим, як іти з дитиною до дитячого садка, перевірте чистоту її тіла та одягу. Зверніть увагу на те, чи повністю здорова дитина: не підвищена температура, чи немає яких-небудь ознак нездужання. При підозрі на хворобу ні в якому разі не ідіть з дитиною до дитячого садка, а викличте лікаря додому.

Прийшовши у дитячий садок, ви повинні особисто передати дитину в руки вихователю групи. Не ризикуйте життям і здоров’ям своїх дітей, доручаючи їх старшим дітям (до 14 років) і дорослим у нетверезому стані.

До дитячого садка діти приймаються до 8.30 год або до 9.00 год, якщо дитина снідає вдома і вихователь групи про це повідомлений.

Завжди тримайте у шафці дитини комплект змінної білизни.

Верхній одяг повинен мати пришиті петлі для вішання одягу!

У садочок забороняється приносити будь-яку їжу!

Не залишати дитину вдома без поважної причини.

При відсутності дитини у ДНЗ більше 3-х днів, прийом до групи відбувається тільки при наявності медичної довідки.

Вдома, в сім’ї чітко дотримуйтеся режиму, заведеного для дитини працівниками дитячого садка по відношенню до харчування, сну, ігор, виконання особистих гігієнічних навичок.

Терміново повідомляйте працівників дитячого садка про кожне захворювання дитини або про появу інфекційної хвороби в сім’ї, квартирі, будинку, де проживає дитина. Тільки спільними зусиллями сім’ї і дитячого закладу можливо забезпечити правильний розвиток і здорове виховання дитини. Слідкуйте за чистотою голови дитини, оглядайте кожного дня на педикульоз. Виконуйте вказівки вихователя і медпрацівників.

Будь ласка! Здійснюйте оплату за харчування Ваших дітей у дитячому садку вчасно. Оплата проводиться до 20 числа кожного місяця. Квитанція здається вихователеві.

До педагогів групи, незалежно від їх віку, слід звертатися на Ви, по імені та по батькові. Конфліктні спірні ситуації необхідно вирішувати за відсутності дітей. Якщо ви не змогли вирішити яке-небудь питання з педагогами групи, зверніться до завідувача.

Всі зауваження по роботі дитячого закладу повідомляйте завідувачу, вихователю-методисту,  медсестрі або вихователю своєї групи.

Декларація прав

Заповіді для батьків

1.     Дитина має право на любов.

2.     Дитина має право на повагу.

3.     Дитина має право на сприятливі умови зростання і розвитку.

4.     Дитина має право жити зараз.

5.     Дитина має право бути собою.

6.     Дитина має право робити помилки.

7.     Дитина має право на невдачу.

8.     Дитина має право на серйозне ставлення.

9.     Дитина має право, щоб її цінували за те, що вона є собою.

10.   Дитина має право на бажання, скаргу, питання.;

11.   Дитина має право на таємницю.

12.   Дитина має право на «брехню, обман, крадіжку».

13.   Дитина має право на освіту.

14.    Дитина має право опиратися виховним впливам, які суперечать її пе-реконанням.

15.   Дитина має право на протест проти несправедливості.

16.Дитина має право на дитячий суд, де він може судити і де його судити¬муть ровесники.

17.  Дитина має право на захист у системі правосуддя для дітей.

18. Дитина має право на повагу до своїх позовних вимог.

19.Дитина має право спілкуватися з Богом.

20. Дитина має право на передчасну смерть.

Сором’язлива дитина — причини і поради

За даними вчених, майже половина всіх дітей, починаючи з віку трьох і до семи років — сором’язливі. Що може послужити виникненню сором’язливості? Це якість дитини аж ніяк не вроджена, а придбане, і ні в якому разі не можна судити по ньому про інтелектуальний і розумовий розвиток малюка. Як же допомогти дитині розкріпачитися, не надаючи на нього тиск? Постараємося з’ясувати, як у дітей формується сором’язливість:

Зайвий контроль батьків
Дитина знаходиться під строгим контролем у батьків: будь-які спроби активної діяльності і прагнення до самостійності постійно присікаються. Тож не дивно, що в майбутньому це буде сором’язливий дитина. Або ж трохи інша ситуація: малюком взагалі ніхто не займається, батьки просто не хочуть ніяких проблем, тому вимагають від малюка беззаперечного підпорядкування і тиші. Можливо, що дана риса успадкована від батьків.

Сімейна замкнутість
У родині не прийнято заводити знайомства, спілкуватися з друзями, батьки всіляко оберігають свого малюка від усіх, і не дають йому свободу дій. Їм здається, що все навколо ополчилися проти їх малюка. Бачачи перед собою такий наочний приклад поведінки, природно, що і сама дитина незабаром буде віддалятися від колективу.

Гіперактивні батьки
Надто енергійні і товариські батьки не можуть навіть припустити, що їх чадо не успадкує від них комунікабельність, і всіляко намагаються виправити ситуацію: віддають в школу мистецтва вчитися театральній майстерності, записують у всілякі гуртки, змушують виступати на публіці, тим самим ще більше пригнічуючи особистість дитини .

Вихованням дитини займається бабуся
Постійно зайняті батьки передоручають виховання дитини бабусі, а вона не в силах зрозуміти деяких нюансів спілкування в дитячому колективі. Те одягне малюка в одяг, давно вийшла з моди, та ще й не по погоді, або буде постійно влазити в дитячі конфлікти, щоб уберегти свій «скарб» від всякого роду утисків. Сором’язливий дитина — ось підсумок Бабулино виховання.

Стресові ситуації
Трапляється, що в результаті пережитого малюком стресу, у нього починає проявлятися відчуженість і замкнутість. Така поведінка малюка може бути захисною реакцією на те, що відбувається: дитина не порозумівся з однокласниками, зміна звичного оточення, постійні конфлікти в сім’ї, систематичні образи з боку однолітків.

Як же подолати сором’язливість дитини?

1. Виключіть в принципі, таке визначення як «сором’язливий дитина», по відношенню до власного малюка і забороняйте використовувати його всім. Інакше, називаючи дитину боязким і сором’язливим, ви самі змушуєте його до такої поведінки.

2. Поговоріть з дитиною по душам, наведіть приклади з власного дитинства, коли ви так само боялися і ніяковіли, поділіться досвідом, і розкажіть малюку, як змогли побороти сором’язливість.

3. Не соромтеся показати свій внутрішній стан дитини. Малюк не повинен засумніватися у вашій любові, проявляйте її, розділяйте з ним його проблеми. Підтримуйте і підбадьорюйте його, хваліть навіть за незначні успіхи, адже хто як не батьки зможуть вселити в дитину віру в себе. Дуже часто сором’язливість — це ще одна форма невпевненості в собі.

4. Навчіть дитину вихлюпувати емоції, проведіть з ним урок — гру «Чим гучніше, тим веселіше», ваше завдання розкріпачити дитину і дати можливість проявити свої почуття.

Обов’язок кожного з батьків навчити свого малюка вмінню самозахисту, щоб при необхідності малюк зміг дати гідну відсіч своїм кривдникам.

Дитяча жадібність та що з нею робити.

“Не дам!” – Кричить ваш малюк на майданчику, якщо хтось намагається взяти його іграшки. А вас вже мучать сумніви, чи не жадібним він росте … Ці поради для вас, батьки, чиї діти не хочуть ділитися іграшками з іншими дітьми, або відбирають іграшки у дітей без їх дозволу!

Ніколи не називайте дитину жадібною, інакше вона незабаром такою і стане! Просто забудьте це слово і не вживайте його. Дитина не хоче ділитися, хоче погратися своєю іграшкою, боїться що іграшку заберуть, але вона ще не жадібна!

Визнайте право малюка на власність! Так, малюк має таке право! Іграшки, одяг дитини — це її власність. Тому, не даючи іграшку іншому хлопчикові, ваш син чи дочка просто захищає її (своє майно) від інших. І це право на свою особисту власність і на можливість нею розпоряджатися на свій власний розсуд так необхідно, але так складно прийняти батькам. Зазвичай, батьки, купивши іграшку (особливо якщо дорогу), продовжують нею розпоряджатися навіть після того, як подарували її дитині. Але чому? Уявіть, що вам чоловік (дружина) подарував (ла) красиву футболку і не дозволяє її одягати на вулицю. Як ви будете себе почувати при цьому? Точно так почуваються діти, коли їм не дозволяють розпоряджатися своєю іграшкою так, як їм самим захочеться. Або коли мама вихоплює з рук, не питаючи дозволу, або коли бабуся сама вирішує дати маленькій дівчинці пограти, без згоди на це внука …. Якщо ви не готові віддати іграшку і прийняти те, що вона тепер стає власністю малюка, не купуйте її. Якщо боїтеся, що малюк зламає, забруднить, відразу пояснюйте, що іграшка ця тільки для гри в будинку, або попросіть бути акуратнішим.

Не змушуйте малюка ділитися. Дитина має право розпоряджатися іграшкою так, як вона сама захоче. Ви можете лише м’яко підвести її до того, щоб дати іграшку іншому. Тобто ваш малюк має сам захотіти поділитися.

Для початку розкажіть малюку, що він має право ділитися і точно таке ж право не ділитися, якщо йому цього не хочеться. Але точно так само й інші діти – можуть ділитися з ним, а можуть і не захотіти. Нам важливо дати дитині зрозуміти, що ділитися – це добре, важливо, щоб вона сама цього захотіла, сама отримала від цього задоволення. Тоді це по-справжньому цінний момент.

Пам’ятайте, що справжня щедрість починає розвиватися після трьох років, разом з розвитком соціальних мотивацій. Якщо Ви почнете боротися за хороші манери раніше цього моменту, – дитина, чиє право на власність не було визнано, не визнаватиме і не поважатиме право на власність іншої людини. Всі ці «Не можна скупитися! Дай дівчинці м’ячик, адже вона маленька!»У майбутньому з великою ймовірністю проростають підлітковим злодійством: «Я просто взяв покататися, пограти, подивитися і т.п.».

На майданчику, в ситуації, коли хто-небудь без дозволу бере іграшку вашого малюка, зупиніть обох. Скажіть, що це іграшка вашої дитини і у неї варто попросити дозвіл.

Так само нагадуйте вашому малюкові, що необхідно просити дозвіл у інших пограти їх іграшками. Якщо інша дитина не хоче поділитися іграшкою, скажіть своєму малюкові: «Хлопчик (дівчинка) не хоче зараз дати тобі м’ячик, почекай трохи, він пограє і дасть тобі. А ми поки давай покатаємося на гойдалці / пограємо в піску і т.п. »Якщо ваш малюк не хоче ділитися, скажіть тому, хто просить іграшку: “(Ім’я вашої дитини) хоче зараз поргатися цією іграшкою сам, почекай трішки, він/ вона пограється і дасть”.

Завжди просіть дозвіл у власного (ої) сина (дочки), перш ніж подивитися / пограти / показати / позичити і т.п. його (її) особисту річ. Ніколи не вихоплюйте з рук у малюка іграшку без його дозволу. Для початку попросіть: «Дай, будь ласка!» Дитина, взявши приклад з Вас, через деякий час теж буде питати, перш, ніж схопити чиюсь річ.

НІКОЛИ НЕ НАЗИВАЙТЕ ДИТИНУ ЖАДІБНОЮ, ІНАКШЕ ВОНА НЕЗАБАРОМ ТАКОЮ І СТАНЕ! І НЕ ЗМУШУЙТЕ ДІЛИТИСЯ, ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ПРАВО МАЛЮКА НА ВЛАСНІСТЬ!

Адаптація дитини до дитячого садочка.

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків.

Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.

Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Підготовка дитини до школи (рекомендації для батьків

1.     Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2.     Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3.     Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4.     Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5.     Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6.   Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7.     Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8.     Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9.     У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10.Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Заповіді для мами й тата

           ·         Ставтеся до дитини як до дорослого, рівноправного члена сім’ї зі своїми правами і обов'язками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно з довірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».

          ·         Визначайте загальні інтереси дитини — як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок, ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).

          ·         Давайте змогу дитині займатися творчою діяльністю — малювати, розфарбовувати, вирізати, робити аплікації, ліпити, конструювати, аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.

          ·         Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й виховуйте ціннісне ставлення до праці.

           ·         Не лайте, а тим паче, не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте її думку та почуття. На скарги людей з оточення, зокрема вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

          ·         Навчайте дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникають у спілкуванні з однолітками і дорослими, допомагайте знайти шляхи їх розв'язання. Щиро цікавтеся думкою дитини. Лише так вам вдасться сформувати в неї правильну життєву позицію.

         ·         Постійно розмовляйте з дитиною. Запитуйте про події, які відбулися з нею протягом дня, — що було цікавого, що їй найбільше сподобалося. При цьому уважно слухайте відповіді, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вас це цікавить. Якомога більше читайте дитині і спонукайте переказувати прочитане. Розвиток мовлення — запорука успішного навчання.

         ·         Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини  і її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

         ·         Дивіться на світ очима вашої дитини. Адже вміння бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

         ·         Не скупіться на похвалу дитині, навіть авансом. Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, запевняйте: «У тебе обов’язково все вийде», «Спробуймо разом» або «Спробуй ще раз».

        ·         Формуйте високий рівень домагань і віру в те, що дитина може все. Вірте у свою дитину, допомагайте їй за потреби.

         ·         Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, вони часом не виважені. Завжди обґрунтовуйте дитині свої вимоги.